люшня
ЛЮШНЯ́, і́, ж. Дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь воза з полудрабком.
[Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (Сам., II, 1958, 108);
[Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом.. Коли це люшня тільки хрясь! Віз перекинувся (Баш, П’єси, 1958, 25);
*У порівн. Довго ще стоїть [Никанор] посеред хати, звісивши руки, мов дві тяжкі незграбні люшні (Мик., II, 1957, 80).
Словник української мови (СУМ-11)