ЛЯ, невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
ля —
ля іменник середнього роду нота
Орфографічний словник української мови
ля —
невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. Ля мажор муз. — мажорна тональність, тонікою якої є ля. Ля мінор муз. — мінорна тональність, тонікою якої є ля.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ля —
(la) — 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквено — му позначенню А або а. 2. Стрій інструментів (in A), які звучать на півтора тони нижче записаних (кларнет, корнет).
Словник-довідник музичних термінів
ля —
ЛЯ¹, невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. ЛЯ² : ◇ (1) А ля́, ірон. – уживається для підкреслення схожості чого-небудь на щось але яке не відповідає йому (з відтінком несхвальності); як у .., подібно до когось, чогось.
Словник української мови у 20 томах
ля —
(лат. lа) шостий ступінь основного музичного звукоряду.
Словник іншомовних слів Мельничука
ля —
Ля (нота), не відм. (н. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ля —
I. Ля пред. = біля. Стоїмо ми ля воріт. Черниг. у. --------------- II. Ля Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до нею. Вх. Зн. 34. П'ять днів ля робив. Вх. Зн. 34.
Словник української мови Грінченка