лячно

ЛЯ́ЧНО.

Присл. до лячни́й.

Неприязно й лячно виглядало довкола, навіть виду не було ніякого (О. Кобилянська);

Оксана трусилася вся й боялася глянути. Та, врешті, насмілилась-таки й лячно зиркнула із-за полукіпка (А. Головко);

// у знач. пред. Страшно, моторошно.

[Анна:] Не знаю, але мені так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло (І. Франко);

Дівчині стало лячно самій у хаті (П. Козланюк);

Вийдеш із хати, й тьма, як чорна хустка, облягла тобі очі. І в тій тьмі наче щось ворушиться. Волохате й чорне. Аж лячно стає (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. лячно — ля́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лячно — Присл. до лячний. || у знач. присудк. сл. Страшно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лячно — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В.  Словник синонімів української мови
4. лячно — Ля́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лячно — ЛЯ́ЧНО. Присл. до лячни́й. Неприязно й лячно виглядало довкола, навіть виду не було ніякого (Коб., II, 1956, 232); Забув малий безчубко.., як матері за юбку тримався лячно він (Сос., І, 1957, 344); // у знач. присудк. сл. Страшно.  Словник української мови в 11 томах
6. лячно — Ля́чно нар. Страшно. Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди. Млак. 71.  Словник української мови Грінченка