лівацький
ЛІВА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до лівака (у 1, 2 знач.), лівацтва.
– Слухай, Коломійцю, дівчина тільки висловила бажання стати медиком, а ти вже тягнеш її на стежку найнебезпечнішого лівацького ухилу в медицині (Ю. Смолич);
– Цікаво, де вони тепер свої зборища та вистави влаштовувати стануть? Бо до себе ми їх і на милю не підпустимо, між нами для всякої лівацької зарази місця нема (І. Нижник);
Після поразки лівацьких заколотів у Німеччині й Угорщині у 1919 р. російським комуністам довелося розпрощатися з надіями на революцію в Західній Європі (з наук. літ.).
2. Стос. до лівака (у 3 знач.).
Правдою було тільки те, що він дійсно займався боксом – свою лівацьку правобічну стійку він показував бездоганно (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)