лігвище
ЛІ́ГВИЩЕ, а, с.
Те саме, що лі́гво 1–3.
– Ускочив ти в халепу, Кевіне. В одному Дана була з тобою щира: ти опинився в лігвищі двох гримучих змій (О. Авраменко, В. Авраменко);
Він добирається до лігвища братів Коклюшів десь біля десятої ранку (Любко Дереш);
І заграли морськії страхіття, Виплили з лігвищ усюди, свого владаря упізнавши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* Образно. Злегка світилися крізь сутінки пригладжені лігвища вітрів, темніли стрілки щавлю, та смачно вабила конюшина (В. Дрозд);
* У порівн. – Позабивались по своїх хуторах, як по лігвищах (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)