лігвище
ЛІ́ГВИЩЕ, а, с.
Те саме, що лі́гво 1–3.
– Ускочив ти в халепу, Кевіне. В одному Дана була з тобою щира: ти опинився в лігвищі двох гримучих змій (О. Авраменко, В. Авраменко);
Він добирається до лігвища братів Коклюшів десь біля десятої ранку (Любко Дереш);
І заграли морськії страхіття, Виплили з лігвищ усюди, свого владаря упізнавши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* Образно. Злегка світилися крізь сутінки пригладжені лігвища вітрів, темніли стрілки щавлю, та смачно вабила конюшина (В. Дрозд);
* У порівн. – Позабивались по своїх хуторах, як по лігвищах (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лігвище — лі́гвище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лігвище — див. барліг Словник синонімів Вусика
- лігвище — -а, с. Те саме, що лігво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лігвище — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- лігвище — ЛІ́ГВИЩЕ, а, с. Те саме, що лі́гво. Він показав Шевченкові і його товаришеві місця вовчих лігвищ (Тулуб, В степу.., 1964, 208); — Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. — От собака!... Словник української мови в 11 томах
- лігвище — Лігвище, -ща с. = лігвиско. Желех. Словник української мови Грінченка