ліки
ЛІ́КИ, ів, мн.
Речовини, препарати, які використовуються для лікування.
Хто здоров, той ліків не потребує (Номис);
Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання – пропала навіки (П. Чубинський);
У шпиталю [шпиталі] доглядають за нами сестри милосердія [милосердя], і ми їх звемо сестрицями; вони перев'язують нам рани, дають усякі ліки (М. Кропивницький);
Раділа [Гаїнка], що Зінько заснув звечора і не треба було йому давати ліки (Б. Грінченко);
Моя дружина доглядала за ним, коли він був уже при смерті. Годувала, мила, давала ліки, допомагала ходити в туалет (С. Андрухович);
// перен. Про те, що дає полегшення, заспокоєння.
В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь. Дала ти ліки незрівнянні Своїх очей, своїх долонь (Л. Дмитерко);
* У порівн. Малі нікчемні люди втішаються бідою славних, вона для них мов ліки від заздрощів (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)