ліктик

ЛІ́КТИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до лі́коть 1.

Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися (Марко Вовчок);

Євграф узяв її за ліктик і повів коридором, наче боявся, що юне дівча зіб'ється із заданого курсу (О. Чорногуз);

Усе як годиться: “чоловік” ніжно підтримував “дружину” під ліктик (І. Роздобудько).

Значення в інших словниках

1. ліктик — лі́ктик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ліктик — -а, ч. Зменш.-пестл. до лікоть 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ліктик — ЛІ́КТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лі́коть 1. Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися (Вовчок, Вибр., 1937, 96).  Словник української мови в 11 томах
4. ліктик — Лікоть, -ктя м. = локіть. Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Ном. № 7018. Паноче, чого в вас такий малий лікоть? Ном. № 10552. ум. ліктик. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530.  Словник української мови Грінченка