ліліпут
ЛІЛІПУ́Т, а, ч.
Неприродно мала на зріст людина; карлик.
Мала [дівчинка] в руках якусь претензійність, підкреслене кокетство.., цілком нагадуючи дорослого ліліпута (В. Підмогильний);
Я бачив дресированих лемурів, що за командою ліліпута застрибували на спину слонові (Ю. Андрухович);
Вірогідно, це була дитина або якась дуже маленька людина – ліліпут чи карлик (В. Хрущак);
Руїни стародавнього міста, у якому, на думку археологів, жило плем'я ліліпутів, відкрито в одному з пустельних районів Перу (із журн.);
// Вигаданий народ з книги Дж. Свіфта “Мандри Гуллівера”.
Ліліпути називали Гуллівера Чоловік-Гора (із журн.);
// перен. Про надзвичайно малий предмет, істоту.
Він ловив у давні часи сомів такого розміру, що теперішні соми – просто ліліпути! (О. Донченко);
Вони [діти] востаннє стукнули по блискучій підлозі рученятами, закінчуючи “Марш піонера”, і вже посідали на ліліпутах-дзиґликах широким колом (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)