ліліпут
ЛІЛІПУ́Т, а, ч. Неприродно мала на зріст людина; карлик.
— Ліліпути — випадкове явище серед звичайних людей (Багмут, Щасл. день.., 1951, 6);
До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Вільде, На порозі, 1955, 56);
// перен. Про надзвичайно малий предмет, істоту.
Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об’ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука.., 2, 1958, 37);
Він ловив у давні часи сомів такого розміру, що теперішні соми — просто ліліпути! (Донч., VI, 1957, 58).
Словник української мови (СУМ-11)