лінза
ЛІ́НЗА, и, ж.
1. фіз. Оптичне скло, обмежене двома сферичними поверхнями або однією сферичною і однією плоскою, здатне збирати або розсіювати промені, що проходять через нього.
Обіч стежки на лавках, поскладавши поруч милиці, сидять пенсіонери в окулярах з товстими лінзами (С. Андрухович);
* Образно. Аби душа була, мов лінза, без щербинки (П. Мовчан);
* У порівн. З його випуклих, як лінзи, очей падали у фужер сльози завбільшки з горошину (О. Чорногуз).
2. геол. Поклади, що залягають певними пластами.
У нижньому горизонті переважають різнозернисті кварцові піски та гравій, які у верхній частині заміщені середньо- і дрібнозернистими пісками з лінзами вуглистих глин і вторинних каолінів (з наук. літ.).
(1) Конта́ктні лі́нзи – спеціальні невеликі лінзи, які накладають безпосередньо на очі для корекції зору.
Контактні лінзи дозволяють займатися будь-яким видом спорту, не обмежують поля зору, не мають ефекту запотівання (з мови реклами);
Боря .. був худий і підстрижений, носив контактні лінзи й навіть, здається, робив манікюр (С. Жадан);
Всі, хто цього потребує, буде носити дуже якісні контактні лінзи, це дасть змогу міняти колір очей (В. Кожелянко).
Словник української мови (СУМ-20)