лінза
ЛІ́НЗА, и, ж.
1. Оптичне скло, обмежене двома сферичними поверхнями або однією сферичною і однією плоскою, здатне збирати або розсіювати промені, що проходять через нього.
Учений оком лінз Дивився на зерно (Воронько, Три покоління, 1950, 92);
*У порівн. Сергій Пастухов казав, що стінна газета в цеху, немовби лінза.. — Лінза! Вона ж збирав всі промені в один сильний промінь (Автом., В. Кошик, 1954, 71).
2. чого. Поклади, що залягають певними пластами.
В Амвросівці та Олександрівці лінзи глин вкладені в досить глибокі ерозійні жолоби, вимиті у крейдових та палеогенових породах (Геол. ж., XVI, 1, 1956, 75);
Всюди під колишнім курортом залягають лінзи і гнізда ртутної руди (Роб. газ., 24.ХІ 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)