лінивець
ЛІНИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
1. розм. Лінива людина; ледар.
Він кращий був, як бородатий син Його Вацлав, лінивець і розкішник (І. Франко);
– Знову від когось двійкою пахне! Ану, признавайтесь, хто не виконав домашніх завдань? Зараз же такого лінивця в воду! (В. Малик).
2. Південноамериканський вид неповнозубих ссавців родини трипалі, який живе на деревах і погано пристосований до пересування по землі.
У минулому ареал лінивців охоплював, крім Центральної та Південної Америки, ще й північноамериканські терени (з наук. літ.);
Зеленуватий колір шерсті лінивців пояснюється тим, що на їхній шкірі симбіотично живуть водорості (з наук.-попул. літ.).
3. техн. Деталь гусеничних машин.
Гусениця, наче ганчірка з ноги, безсило опустилася з заднього лінивця і впала, прикриваючи собою стежечку (М. Стельмах);
У танка лінивець і зірочка маленькі й високо підняті (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)