лінивий
ЛІНИ́ВИЙ, а, е.
1. Схильний до лінощів, який не любить працювати, ухиляється від роботи; ледачий (у 1 знач.).
Лежача борона скоро заіржавіє, лінивий чоловік скоро постаріє (прислів'я);
[Воздвиженський:] Лінива твоя дочка, не хазяйка, нічого не глядить, тілько учепиться чоловікові за шию та так і висить (І. Карпенко-Карий);
// у знач. ім. ліни́вий, вого, ч. Той, хто лінується, не любить працювати, ухиляється від роботи.
Лінивому щотижня празник (прислів'я);
Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Номис);
// Який виражає, означає лінь.
З лінивими рухами одаліски вона потяглася, розпростувала гнучке молоде тіло, звелася й апатично обвела круг себе очима (М. Коцюбинський);
Макс недбало підводиться, засуває руки в кишені й розвезеною, лінивою ходою йде собі геть (В. Винниченко);
Світлана Кузьмівна – на диво спокійна, врівноважена. Навіть трохи забарна, лінива в рухах (Ю. Мушкетик);
// Сповнений бездіяльності, лінощів.
Лунає над світом Франкове слово, не дає нам запасти в ліниву дрімоту... (Р. Іваничук);
Не менш цікаво було і виглядати з-за тину, спостерігаючи за лінивим життям вулички (А. Дімаров).
2. Який нешвидко, поволі робить щось, які-небудь рухи.
Іноді він прокинеться, помружить очі на вогонь .. і знову дрімає, як лінивий Рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник);
Навколо лежало лагідне, лаковане море, судно сунулося по його лискучій поверхні тяжко й повільно, мов лінивий тюлень (П. Загребельний);
// У якому виявляється млявість, повільність.
Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (М. Коцюбинський);
Макс недбало підводиться, засуває руки в кишені й розвезеною, лінивою ходою йде собі геть (В. Винниченко);
На якусь мить [Жора] затримав лінивий погляд на мені і пішов геть: служба (В. Шкляр).
3. Виготовлений порівняно простим способом (про страву).
Ліниві голубці – це тільки назва дуже смачної страви, яка нагадує правдиві голубці (М. Матіос);
Ліниві вареники мають циліндричну, ромбоподібну або квадратну форму, не деформуються і не злипаються (з навч. літ.);
Уживайте більше кисломолочних продуктів (сир, сирні запіканки, ліниві вареники) (з газ.).
◇ (1) Ліни́вий на сло́во (на слова́) – який не любить багато говорити, виступати і т. ін.
Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово і знав, що ніколи Сергія не переспорить (Григорій Тютюнник);
– А може, й правда, – озвався лінивий на слова здоровань Данило. – Мені батько теж казали, що земля любить усе чисте – і зерно, і слово, і совість (В. Симоненко).
Словник української мови (СУМ-20)