лісовий
ЛІСОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ліс; власт. лісу.
Долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (І. Нечуй-Левицький);
Пташки щебечуть-розлягаються, та верхів'я лісове шепотить (М. Коцюбинський);
Ставало тепло, дурман лісових пахощів снувся тяжко проміж дерева (К. Гриневичева);
А наше – все круг нас: і води, й дерева, І переплески хвиль, і вогкість лісова (М. Рильський);
Деяким чужинцям вдалося врятуватися й сховатися в густих лісових масивах – переважно в джунглях Африки, Індії та Центральної Америки (О. Авраменко, В. Авраменко);
// Який розміщений у лісі.
Мчать козаки степами і лісовими дорогами, через річки, день і ніч (О. Довженко);
Нападники не слухали того крику: кололи й рубали козаків, не даючи їм отямитись, і лісова дорога почала підпливати кров'ю (В. Чемерис);
За кілька хвиль вийшов [Агапіт] на лісову галявину, серед якої стояла мала, дерев'яна, покладена зрубом хатка (Валерій Шевчук).
2. Який водиться або росте в лісі.
Заграла роса на траві по горі, загорілися верхів'я лісового дерева зеленим віттям (Панас Мирний);
Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день (П. Тичина);
Густо пахне терпким духом живиці, прілою хвоєю, лісовими квітами (М. Малиновська);
– Яке завдання? – Добути хоч пригорщу лісової ягоди – суниці (А. Крижанівський);
І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові (М. Вінграновський);
// Вкритий лісами.
Мовчав суворий лісовий край (В. Козаченко);
Хтось один завіз деревину з лісових країв і склав красивого зруба (М. Циба);
// у знач. ім. лісови́й, во́го, ч. Те саме, що лісови́к 2.
[Русалка:] Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка).
3. Стос. до лісівництва.
У новій депеші, .. що надійшла зверху, хвалили лісове господарство за вчасне вжиття заходів по охороні лісу (Є. Дудар).
Словник української мови (СУМ-20)