лісовий

ЛІСОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ліс; власт. лісу.

Долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (І. Нечуй-Левицький);

Пташки щебечуть-розлягаються, та верхів'я лісове шепотить (М. Коцюбинський);

Ставало тепло, дурман лісових пахощів снувся тяжко проміж дерева (К. Гриневичева);

А наше – все круг нас: і води, й дерева, І переплески хвиль, і вогкість лісова (М. Рильський);

Деяким чужинцям вдалося врятуватися й сховатися в густих лісових масивах – переважно в джунглях Африки, Індії та Центральної Америки (О. Авраменко, В. Авраменко);

// Який розміщений у лісі.

Мчать козаки степами і лісовими дорогами, через річки, день і ніч (О. Довженко);

Нападники не слухали того крику: кололи й рубали козаків, не даючи їм отямитись, і лісова дорога почала підпливати кров'ю (В. Чемерис);

За кілька хвиль вийшов [Агапіт] на лісову галявину, серед якої стояла мала, дерев'яна, покладена зрубом хатка (Валерій Шевчук).

2. Який водиться або росте в лісі.

Заграла роса на траві по горі, загорілися верхів'я лісового дерева зеленим віттям (Панас Мирний);

Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день (П. Тичина);

Густо пахне терпким духом живиці, прілою хвоєю, лісовими квітами (М. Малиновська);

– Яке завдання? – Добути хоч пригорщу лісової ягоди – суниці (А. Крижанівський);

І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові (М. Вінграновський);

// Вкритий лісами.

Мовчав суворий лісовий край (В. Козаченко);

Хтось один завіз деревину з лісових країв і склав красивого зруба (М. Циба);

// у знач. ім. лісови́й, во́го, ч. Те саме, що лісови́к 2.

[Русалка:] Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка).

3. Стос. до лісівництва.

У новій депеші, .. що надійшла зверху, хвалили лісове господарство за вчасне вжиття заходів по охороні лісу (Є. Дудар).