лісок

ЛІСО́К, ска́, ч.

Зменш.-пестл. до ліс.

Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь – і полягли дерева... Пропав лісок Знічев'я! (Л. Глібов);

Сонце, підкрадаючись обережно, одним оком визирає з-за далекого ліска... (В. Винниченко);

Він [Кметь] пішов туди, де маячив лісок (М. Хвильовий);

Ігоря оточили Чилбукові родичі, щось радісно заґелґотали, мов гуси, і помчали з поля бою до ліска, що виднівся вдалині (В. Малик);

Стелилася навколо мертва порожнеча, і тільки невеликий лісок із правої руки був як дивовижна галера (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. лісок — лісо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лісок — див. ліс  Словник синонімів Вусика
3. лісок — [л'ісок] -ска, м. (ў) -ску, мн. -ски, -ск'іў  Орфоепічний словник української мови
4. лісок — -ска, ч. Зменш.-пестл. до ліс 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лісок — Лісо́к, ліска́, -ко́ві, в ліску́; ліски́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лісок — ЛІСО́К, ска́, ч. Зменш.-пестл. до ліс 1. Вдалині повитий туманом дрімав лісок (Горд., II, 1959, 174); Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь — і полягли дерева… Пропав лісок Знічев’я! (Гл., Вибр., 1951, 73); — Чоловіче,.. а в кого то ви березовий лісок купили? (Фр., І, 1955, 373).  Словник української мови в 11 томах
7. лісок — Лісок, -ска, лісонько, -ка, лісочок, -чка м. ум. отъ ліс.  Словник української мови Грінченка