лісівництво
ЛІСІВНИ́ЦТВО, а, с.
1. Прикладна дисципліна, яка розробляє основи найефективнішого вирощування лісів, догляду за ними.
Карл-Йозеф Цумбруннен був записаний до історії австрійського лісівництва золотими літерами як такий, що в середині ХІХ століття засадив шпильковими породами і буком велетенські площі карпатських лисих узвиш (Ю. Андрухович);
У фонді Бібліотеки Державного пpиpодознавчого музею HАH України наявна літеpатуpа з питань біології, ботаніки, лісівництва, геогpафічних і суспільних наук (з наук. літ.).
2. Вирощування лісів як галузь рослинництва.
Смак і тонкощі кулінарної майстерності знають [гуцули] не гірше, ніж тонкощі мосяжництва, писанкарства, різьбярства, лісівництва (М. Матіос);
Довкілля, у межах діяльності суб'єктів господарювання з лісівництва характеризують показники розподілу лісових земель за типами лісорослинних умов і типами лісу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)