літавиця

ЛІТА́ВИЦЯ, і, ж.

Міфологічна істота жіночого роду, яка зваблювала чоловіків.

Враз на низьке чорне небо з-поміж двох блискавок вихопилася на гнідому коні зеленокоса літавиця, а чи віла наддунайська, пітьму на мить дивною вродою осяявши (Р. Іваничук);

– При повному місяці літавиці приходять до людей, русалки й віли, мавки і планетники, стрижні й вовкулаки! Стережися, дитинко, таких ночей, стережися! (Ю. Покальчук);

Літавицю, на яку начебто можна було натрапити в лісових хащах або в полі, уважали нешкідливою (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. літавиця — літа́виця іменник жіночого роду, істота міфічна істота  Орфографічний словник української мови
2. літавиця — див. вихор  Словник синонімів Вусика
3. літавиця — -і, ж., міф. Казкова жіноча істота, яка начебто зваблювала молодих чоловіків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. літавиця — Літа́виця, -ці ж. Сказочное женское существо, соблазняющее молодыхъ мужей. Желех. Мов літавиця пиналась. Млак. 105.  Словник української мови Грінченка