лічений
ЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до лічи́ти¹ 1.
Вовк і лічені вівці бере (прислів'я);
[Педоря:] Не беріть, бо пироги лічені! (І. Нечуй-Левицький);
Аріант уже знав, як перелічити своїх досі ніким не лічених підданців (І. Білик).
2. Дуже малий кількісно.
Роботи ще було багато, а часу – лічені хвилини (В. Кучер);
За лічені секунди він уже стояв на порозі й гостинно запрошував до хати (Ю. Винничук);
За лічені хвилини я проковтнув увесь сніданок, подумав був попросити добавки, але вирішив утриматись (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)