лічильник
ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, ч., чого і без дод.
1. Той, хто веде лік чому-небудь.
Я такий собі лічильник, що й досі ще тиї [тієї] сороківки грошей не налічив (Сл. Б. Грінченка);
Домінич .. підписав тисячі вироків іншим людям, якого самі фашисти прозвали “автоматичним лічильником смертей” (С. Скляренко).
2. Прилад для підраховування чого-небудь.
Він не відривав очей од лічильника [таксі] .. Його зацікавила сама механіка – диви, як блискають цифри, як швидко росте сума (Ю. Збанацький);
Попереду ступав Сергій, тримаючи біля віконця скафандра лічильник Гейгера (І. Білик).
△ (1) Сцинтиляці́йний лічи́льник – прилад для реєстрації та вивчення ядерних частинок, дія якого ґрунтується на збуджених частинками сцинтиляціях.
Приймачами випромінювання можуть слугувати рентгенівська плівка (радіографічний метод), сканувальний сцинтиляційний лічильник частинок і фотонів, флюоресцентний екран (з наук. літ.);
Сцинтиляційні лічильники використовують для детектування радіоактивного випромінювання речовини, що світиться при поглинанні гамма-кванта, нейтрона або зарядженої частинки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)