лічильник

Лічильник, -ка

м. Счетчикъ. Я такий собі лічильник, що й досі ще тиї сороківки грошей не налічив. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. лічильник — лічи́льник 1 іменник чоловічого роду, істота про людину лічи́льник 2 іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. лічильник — [л'ічил'ниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. лічильник — -а, ч., чого і без додатка. 1》 Той, хто веде лік чому-небудь. 2》 Прилад для підраховування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лічильник — ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, ч., чого і без дод. 1. Той, хто веде лік чому-небудь. Я такий собі лічильник, що й досі ще тиї [тієї] сороківки грошей не налічив (Сл. Б. Грінченка); Домінич ..  Словник української мови у 20 томах
5. лічильник — СТАВИТИ НА ЛІЧИЛЬНИК, ВМИКАТИ ЛІЧИЛЬНИК Нараховувати відсотки за борг. Ті особи увімкнули «лічильник», щодня росли проценти (Ю. Винничук). Ти розумієш, його просто поставили на лічильник, і якщо він затягуватиме, то потрапить у величезні проблеми.  Словник сучасного українського сленгу
6. лічильник — (-а) ч.  Словник жарґонної лексики української мови
7. лічильник — Вимірювальний прилад, що показує накопичення вимірюваної фізич. величини за певний час (напр., л. кілометрів, газометр, л. електроенергії).  Універсальний словник-енциклопедія
8. лічильник — Лічи́льник, -ка (прилад)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лічильник — ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, ч., чого і без додатка. 1 Той, хто веде лік чому-небудь. *Образно. Спросоння закричав десь півень, потім другий, третій, а за хвилину на селі уже не вгавав спів цих нічних лічильників часу (Воскр., Весна.., 1939, 61).  Словник української мови в 11 томах