лічильник
ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, ч., чого і без додатка.
1
Той, хто веде лік чому-небудь. *Образно. Спросоння закричав десь півень, потім другий, третій, а за хвилину на селі уже не вгавав спів цих нічних лічильників часу (Воскр., Весна.., 1939, 61).
2. Прилад для підраховування чого-небудь.
В ній [ракеті] є два передавачі з антенами, лічильник космічного проміння (Наука.., 2, 1959, 7);
Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка — диви, як блискають цифри, як швидко росте сума (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37);
*Образно. І став Біг-Бен, вусач-солдат, лічильником годин (Бажан, Роки, 1957, 183).
Словник української мови (СУМ-11)