магія
МА́ГІЯ, ї, ж.
1. Сукупність прийомів та обрядів, пов'язаних з вірою у здатність людини впливати на тварин, людей, викликати надприродні явища; чаклунство, чарівництво.
В українському фольклорі навіть спеціальний розділ є – судова магія, заговори на суд! (О. Забужко);
Існує практична магія, древні ритуали й ужиткова політтехнологія (Ю. Іздрик);
В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою різних заклинань і обрядів можна було таємничим способом впливати в бажаному для них напрямі на хід явищ і подій у навколишньому світі (з наук. літ.).
2. перен. Щось загадкове, незрозуміле.
Алгебри він не знав; ікси, ігреки та зети були для нього таємничою магією (М. Трублаїні);
Наді мною має силу лише магія життя (Г. Пагутяк);
З усіх їхніх ночей це була перша без слів, без ніжності, без магії доторків (Г. Вдовиченко).
(1) Бі́ла ма́гія – чаклунство, за якого звертаються по допомогу до небесних сил.
Біла магія – це могутня сила, що дає тверді закони, необхідність їх дотримуватися та обов'язок їх виконувати (О. Бердник);
Немає чіткого розмежування між знахарями (носіями благотворної білої магії) та чаклунами (з газ.);
(2) Чо́рна ма́гія – обряди, пов'язані з вірою в здатність людини надприродним шляхом впливати на людей, тварин, явища природи і т. ін.
Не знаю, що то за чари, що за чорна магія, що за дурнуваті штуки, що з нормальної жінки на рівному місці зробилось якесь безпорадне опудало (Ю. Андрухович);
Чорна, біла магія, обряди розенкрейцерів і тамплієрів .. Видно було, що ці книги читали дуже уважно (Д. Білий);
Пес його знає, що може скоїтися з необачно залишеною кров'ю у країні, де чорна магія передбачена законодавством (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)