магія
МА́ГІЯ, ї, ж.
1. Сукупність прийомів та обрядів, пов'язаних з вірою у здатність людини впливати на тварин, людей, викликати надприродні явища; чаклунство, чарівництво.
В українському фольклорі навіть спеціальний розділ є – судова магія, заговори на суд! (О. Забужко);
Існує практична магія, древні ритуали й ужиткова політтехнологія (Ю. Іздрик);
В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою різних заклинань і обрядів можна було таємничим способом впливати в бажаному для них напрямі на хід явищ і подій у навколишньому світі (з наук. літ.).
2. перен. Щось загадкове, незрозуміле.
Алгебри він не знав; ікси, ігреки та зети були для нього таємничою магією (М. Трублаїні);
Наді мною має силу лише магія життя (Г. Пагутяк);
З усіх їхніх ночей це була перша без слів, без ніжності, без магії доторків (Г. Вдовиченко).
(1) Бі́ла ма́гія – чаклунство, за якого звертаються по допомогу до небесних сил.
Біла магія – це могутня сила, що дає тверді закони, необхідність їх дотримуватися та обов'язок їх виконувати (О. Бердник);
Немає чіткого розмежування між знахарями (носіями благотворної білої магії) та чаклунами (з газ.);
(2) Чо́рна ма́гія – обряди, пов'язані з вірою в здатність людини надприродним шляхом впливати на людей, тварин, явища природи і т. ін.
Не знаю, що то за чари, що за чорна магія, що за дурнуваті штуки, що з нормальної жінки на рівному місці зробилось якесь безпорадне опудало (Ю. Андрухович);
Чорна, біла магія, обряди розенкрейцерів і тамплієрів .. Видно було, що ці книги читали дуже уважно (Д. Білий);
Пес його знає, що може скоїтися з необачно залишеною кров'ю у країні, де чорна магія передбачена законодавством (І. Карпа).
Значення в інших словниках
- магія — ма́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- магія — Чари, чаклунство, чарівництво, кн. магізм; ПОБ. штукарство; (щось незрозуміле) темний ліс, темна ніч. Словник синонімів Караванського
- магія — [маг'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- магія — -ї, ж. 1》 Сукупність засобів та обрядів, пов'язаних з віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища; чаклунство, чарівництво. Біла магія — чаклунство з допомогою небесних сил. Чорна магія — чаклунство з допомогою пекельних сил; чорнокнижництво. 2》 перен. Щось загадкове, незрозуміле. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магія — Чаклунство, див. теургія Словник чужослів Павло Штепа
- магія — ма́гія (від грец. μαγεία – ворожба) обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в «уміння» людини викликати надприродні явища. З М. пов’язані найрізноманітніші забобони й повір’я, які є складовою частиною всіх релігійних вірувань. Словник іншомовних слів Мельничука
- магія — Сукупність практик, які спираються на віру в існування надприродних сил (духи, мана) та прагнуть їх опанувати; традиційний поділ на білу м. — добродійну та чорну м. — шкідливу; м. присутня в сучасному окультизмі (напр., спіритизм). Універсальний словник-енциклопедія
- магія — МАГІЯ (від грецьк. μαγεία — чаклунство) — віра в можливість впливу на довколишній світ шляхом чаклунського дійства — заклинань, обрядів, табу, ритуальних піснеспівів тощо. В цьому відношенні М. — зародкова форма релігійного культу. Філософський енциклопедичний словник
- магія — ЧАКЛУ́НСТВО (магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧА́РИ, ЧАРІВНИ́ЦТВО, ЧАРОДІ́ЙСТВО, ХАРАКТЕ́РНИЦТВО, МА́ГІЯ, ЧОРНОКНИ́ЖНИЦТВО заст., ХИ́МОРОДИ заст., ХИ́МОРОДЬ заст. Словник синонімів української мови
- магія — Ма́гія, -гії, -гією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- магія — МА́ГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність прийомів та обрядів, які, за уявленням забобонних людей, мають чудодійну силу; чаклунство, чарівництво. Словник української мови в 11 томах