1. Словник української мови в 11 томах

магія

МА́ГІЯ, ї, ж.

1. Сукупність прийомів та обрядів, які, за уявленням забобонних людей, мають чудодійну силу; чаклунство, чарівництво.

В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою різних заклинань і обрядів можна було таємничим способом впливати в бажаному для них напрямі на хід явищ і подій у навколишньому світі (Іст. УРСР, І, 1953, 15).

Бі́ла ма́гія — за середньовічними забобонами — чаклунство з допомогою небесних сил;

Чо́рна ма́гія — за середньовічними забобонами — чаклунство з допомогою пекельних сил; чорнокнижництво.

2. перен. Щось загадкове, незрозуміле.

Алгебри він не знав; ікси, ігреки та зети були для нього таємничою магією (Трубл., Лахтак, 1953, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магія — ма́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. магія — Чари, чаклунство, чарівництво, кн. магізм; ПОБ. штукарство; (щось незрозуміле) темний ліс, темна ніч. Словник синонімів Караванського
  3. магія — [маг'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. магія — -ї, ж. 1》 Сукупність засобів та обрядів, пов'язаних з віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища; чаклунство, чарівництво. Біла магія — чаклунство з допомогою небесних сил. Чорна магія — чаклунство з допомогою пекельних сил; чорнокнижництво. 2》 перен. Щось загадкове, незрозуміле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. магія — Чаклунство, див. теургія Словник чужослів Павло Штепа
  6. магія — МА́ГІЯ, ї, ж. 1. Сукупність прийомів та обрядів, пов'язаних з вірою у здатність людини впливати на тварин, людей, викликати надприродні явища; чаклунство, чарівництво. В українському фольклорі навіть спеціальний розділ є – судова магія, заговори на суд!... Словник української мови у 20 томах
  7. магія — ма́гія (від грец. μαγεία – ворожба) обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в «уміння» людини викликати надприродні явища. З М. пов’язані найрізноманітніші забобони й повір’я, які є складовою частиною всіх релігійних вірувань. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. магія — Сукупність практик, які спираються на віру в існування надприродних сил (духи, мана) та прагнуть їх опанувати; традиційний поділ на білу м. — добродійну та чорну м. — шкідливу; м. присутня в сучасному окультизмі (напр., спіритизм). Універсальний словник-енциклопедія
  9. магія — МАГІЯ (від грецьк. μαγεία — чаклунство) — віра в можливість впливу на довколишній світ шляхом чаклунського дійства — заклинань, обрядів, табу, ритуальних піснеспівів тощо. В цьому відношенні М. — зародкова форма релігійного культу. Філософський енциклопедичний словник
  10. магія — ЧАКЛУ́НСТВО (магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧА́РИ, ЧАРІВНИ́ЦТВО, ЧАРОДІ́ЙСТВО, ХАРАКТЕ́РНИЦТВО, МА́ГІЯ, ЧОРНОКНИ́ЖНИЦТВО заст., ХИ́МОРОДИ заст., ХИ́МОРОДЬ заст. Словник синонімів української мови
  11. магія — Ма́гія, -гії, -гією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)