магія
МА́ГІЯ, ї, ж.
1. Сукупність прийомів та обрядів, які, за уявленням забобонних людей, мають чудодійну силу; чаклунство, чарівництво.
В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою різних заклинань і обрядів можна було таємничим способом впливати в бажаному для них напрямі на хід явищ і подій у навколишньому світі (Іст. УРСР, І, 1953, 15).
Бі́ла ма́гія — за середньовічними забобонами — чаклунство з допомогою небесних сил;
Чо́рна ма́гія — за середньовічними забобонами — чаклунство з допомогою пекельних сил; чорнокнижництво.
2. перен. Щось загадкове, незрозуміле.
Алгебри він не знав; ікси, ігреки та зети були для нього таємничою магією (Трубл., Лахтак, 1953, 109).
Словник української мови (СУМ-11)