мазнути
МАЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, по кому – чому чим.
1. Однокр. до ма́зати 1.
З її прикладу Мася протягла руку до якоїсь посудини, що стояла в костьолі коло дверей, і мазнула собі по чолі (А. Свидницький);
Баба Секлета вмочила палець у чорну кров, мазнула Лукії лоба (О. Донченко);
* Образно. Устиг мазнути поглядом по годиннику – початок першої ночі (А. Кокотюха);
// розм. Доторкнувшись чимось до поверхні чого-небудь, трохи потягти, провести.
Скільки б разів не проходив Мишуня повз машину, він ніколи не пропускав випадку мазнути по ній чистою ганчіркою (Ю. Яновський).
2. фам. Ударити (у 2 знач.), ляснути (див. ля́снути¹ 1).
[Микита:] Гляди, щоб я тебе .. не мазнув по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! (М. Кропивницький);
– Ох я ж його я-ак мазну в ухо, аж звалився з парти (А. Головко);
В ту ж мить Павло встиг мазнути Манівчука буком по лисині. Удар був влучний і ворог клякнув у сніг (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)