мазнути
МАЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Однокр. до ма́зати 1.
З її прикладу Мася протягла руку до якоїсь посудини, що стояла в костьолі коло дверей, і мазнула собі по чолі (Свидн., Люборацькі, 1955, 61);
Баба Секлета вмочила палець у чорну кров, мазнула Лукії лоба (Донч., III, 1956, 134);
// розм. Доторкнувшись чимось до поверхні чого-небудь, трохи потягти, провести.
Скільки б разів не проходив Мишуня повз машину, він ніколи не пропускав випадку мазнути по ній чистою ганчіркою (Ю. Янов., II, 1954, 135).
◊ Мазну́ти ме́дом по губі́ (губа́х) кого — підлещуючись до когось, сказати щось приємне.
— Життя солодкого бажаю Я всім так саме, як собі, І через те вас поспішаю Мазнути медом по губі (Сам., І, 1958, 230).
2. фам. Ударити, ляснути.
[Микита:] Гляди, щоб я тебе .. не мазнув по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! (Кроп., І, 1958, 79);
— Ох я ж його я-ак мазну в ухо, аж звалився з парти (Головко, II, 1957, 86).
Словник української мови (СУМ-11)