мазуха

МАЗУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до мазу́н.

– Ти моя подруга, моя товаришка, моя мазуха..! – говорила Балабушиха, обнімаючи та цілуючи Настю (І. Нечуй-Левицький);

Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Леся Українка);

Хоче [Мирон] відійти від ліжка, але в цей час його охоплюють тонкі рученята дев'ятилітньої мазухи (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. мазуха — мазу́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мазуха — -и, ж., розм. Пестунка, улюблениця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мазуха — МАЗУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до мазу́н. Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Л. Укр., III, 1952, 667); Хоче [Мирон] відійти від ліжка, але в цей час його охоплюють тонкі рученята дев’ятилітньої мазухи (Стельмах, Хліб… 1959, 388).  Словник української мови в 11 томах