макаронізм
МАКАРОНІ́ЗМ, у, ч., книжн.
Чужомовне слово (або вислів), механічно внесене в мову в незмінному вигляді або спотворене щодо звукової форми та вжите в неприродному контексті, що надає йому гротескного характеру.
Найінтересніші тут хіба два остатні рядки – зразок старого шкільного макаронізму (І. Франко);
В специфічних умовах Італії з її значним діалектним розшаруванням бурлескні ефекти досягалися так званими “макаронізмами”, тобто перемішуванням різнорідних мовних елементів, наприклад “ученої” латини та лексики місцевих голвірок (з навч. літ.);
Макаронізм як бароковий прийом – не просто пародіювання, у якому засіла застільна іронія “Енеїди”, а пародія, що є вказівкою на смислові джерела чи суперечності (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)