мало
МА́ЛО, присл.
1. У невеликій кількості; небагато; протилежне багато.
Хто багато говорить, той мало творить (Номис);
[З лівого боку:] Довго балакав, та мало сказав!.. (М. Кропивницький);
Він знав дуже мало – тільки те, що стосувалося його взаємин із космонавтами (О. Бердник);
Як мало треба – лиш краплинку сонця лише тоненьку крихітку тепла для того щоб усе було собою (І. Андрусяк);
// Незначною мірою.
Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох, наче виплакав сльози над чужим горем (М. Коцюбинський);
Вечоріло, і пожежі над містом, мало помітні вдень, тепер наче розбухали (О. Гончар);
// рідко. Недовго, нетривалий час.
Пішов би я в Україну .. Там би я спочив хоч мало (Т. Шевченко);
Ми таки мало стояли в Неаполі (Леся Українка);
// Рідко, не часто.
Далеко, бачте, живу .. От через це я й мало бував в театрі (Панас Мирний);
Кипучу енергiю вiддавав народний просвiтитель улюбленiй справi. Мало тепер бував дома, а все обстежував школи, знайомився з побутом учителiв (І. Пільгук);
Коли проходили останнi засiдання Асамблеї, її стали зовсiм мало вiдвiдувати, а преса взагалi втратила до неї всякий iнтерес (О. Бердник);
Він знову сидів у темені, засвічуючи скіпку тільки для молитов. Багато плакав у тій темені, і сон мало скріпляв його повіки (Валерій Шевчук);
// у знач. неознач.-кільк. числ. Невелика кількість кого-, чого-небудь.
– О жінко! – каже Тиміш, – се в тебе десь огневі сльози! – Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала! (Марко Вовчок);
Хіба мало ходить на заробітки таких, як Данько? (О. Гончар);
Прийшлось мені там постояти та пошукати гроші. – Що ж, не хватило? Мало, мабуть, продали? – співчутливо спитала її сусідка (Б. Антоненко-Давидович);
// у знач. пред.
Пани [бессарабські] з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх [них] було землі багацько, а людей мало (І. Нечуй-Левицький).
2. Недостатньо, менше, ніж треба.
[Любов:] Ти мало любиш, ти мусиш, мусиш... умерти і я мушу тебе любити, бо я твоя, твоя! (Леся Українка);
Сірик Яків Петрович – 40 років. Учитель семирічки .. Вважає себе несправедливо ображеним: мало уваги (О. Довженко);
Наш листок згадувався з поганого боку. Мовляв, мало зважають на розвиток громадського тваринництва (В. Дрозд);
Батько розмовляв зi мною мало. Та все, що. вiн при менi казав, чогось глибоко западала в пам'ять (Р. Андріяшик);
// у знач. пред., чого і з інфін.
Голова велика, а розуму мало (Номис);
[Матушка гуменя:] Мало, сестри, Бога просити та молити. Треба і нам братам нашим на помочі стати (Панас Мирний);
// Означає недостатню інтенсивність ознаки, вираженої прикметником.
Вулиця мало цікава (М. Коцюбинський);
Згорбившись у сідлі, поринувши думками в написане, він [майор] був мало схожий в цей момент на суворого .. командира (О. Гончар).
Мала́ наді́я; Ма́ло (нема́) наді́ї див. наді́я;
Ма́ло (ле́две і т. ін.) не поло́пали зо́ смі́ху див. поло́пати¹;
Ма́ло (тро́хи, ле́две) не збожево́лів (збожево́ліла) див. збожево́літи.
○ (1) Ма́ло де, у знач. присл. – у небагатьох місцях;
(2) Ма́ло коли́, у знач. присл. – не часто, зрідка.
– А ти на музики не ходиш? – Мало коли (Леся Українка);
(3) Ма́ло того́ що, у знач. спол. – уживається для приєднання частини речення з додатковою інформацією;
(4) Ма́ло хто (кого́, кому́ і т. ін.), у знач. займ. – нечисленні, небагато (нечисленних, небагатьох і т. ін.).
Він боявсь лазарета, як пекла, бо з того лазарета мало хто вертався до казарм (І. Нечуй-Левицький);
Мало кому спалося в цю ніч (О. Гончар);
(5) Ма́ло що (чого́, чому́ і т. ін.):
а) (у знач. займ.) не зовсім, майже не.
Вибачай мені, що я так довго не писав до тебе, бо я тут мало що й винен (С. Руданський);
Одягнені однаково, однакових років, вони напочатку мало чим відрізнялися один від одного (І. Сенченко);
б) (у знач. присл.) усяке, різне, багато чого.
Ет, дурниці! Мало що люди плещуть! Замфір махнув рукою (М. Коцюбинський);
(6) Ма́ло [що] не..:
а) майже, майже повністю.
Гнуться мало що не до землі стрункі, білі берези (І. Франко);
Краде [мужик], та ще як краде! Мало що не все село панським лісом опалюється (М. Коцюбинський);
– Я прожив тут мало не двадцять років – всю свою молодість (О. Слісаренко);
б) можливо, навіть.
Хоч Тритузний і підозрює в Порфирові мало що не спільника браконьєрів.., але щодо Кульбаки, то все це тільки випадки та припущення (О. Гончар);
(7) Ма́ло яки́й (яко́го, яко́му і т. ін.), у знач. займ. – нечисленні, небагато (нечисленних, небагатьох і т. ін.).
Мало на яких [листах] була визначена дата, але Настя знала добре, коли був писаний кожний з тих листів (Леся Українка);
(8) Не ма́ло, у знач. присл.:
а) багато (про кількість чогось).
Вона любила пишне лудінє [одяг], і не мало десь піде грошей на шовкові хустки (М. Коцюбинський);
б) сильно, дуже (про ступінь вияву якоїсь дії).
Поки у чорній Івась сидів, розбираючи своє горе, Горпини серце не мало переболіло та перемучилося (Панас Мирний);
в) удосталь, досить.
Часу не мало було – ціле літо і осінь, – щоб перекласти тую решту віршів (Леся Українка).
◇ [Аж (ма́ло не)] рва́ти (де́рти, ску́бти) на собі́ (на голові́) воло́сся (чуб, чу́ба) див. рва́ти;
(9) [І] го́ря (нужди́) ма́ло, нема́ (нема́є) кому і без дод.:
а) хто-небудь не дуже переживає, не переймається з приводу чогось, задоволений усім; комусь добре.
– Зженеш нахабу [муху] з носа, а їй і горя мало – перейде на лоба (О. Ковінька);
Десь притуливсь на припічку [цвіркун], пригрівся – й горя мало (В. Мисик);
Чи будуть дощі іти, чи ні, йому [сотнику] нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г. Квітка-Основ'яненко);
А вони [наймички] – неначе їм і горя ніякого немає – гугнявим охриплим голосом перегукуються, жартують, усміхаються... (Панас Мирний);
б) хто-, що-небудь не звертає ні на що уваги, не реагує на щось; комусь, чомусь байдуже до чого-небудь.
– Усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало!.. (С. Васильченко);
Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, .. чи біла шия, чи довга коса: їй до сього нужди мало (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ввійшли у велику хату .. Шинкар не виходить, а Юдуну і нужди нема (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ма́ло ка́ші їв (ї́ла, ї́ли) / з'їв (з'ї́ла, з'ї́ли) див. ї́сти;
Ма́ло крізь зе́млю не провали́вся (провали́тися) див. прова́люватися;
Ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу) <�Ма́ло не поло́пати зо смі́ху > див. ло́пати¹;
(10) Ма́ло на рука́х не носи́ти (д) див. носи́ти;
Ма́ло не з'ї́сти див. з'їда́ти;
Ма́ло не тру́пом ляга́ти див. ляга́ти;
О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) див. о́ко¹;
Се́рце (се́рденько) як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] див. се́рце;
Уби́ти ма́ло див. убива́ти¹;
Як (ма́ло, тро́хи) не на ру́ках носи́ти див. носи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)