мало-мало
МА́ЛО-МА́ЛО, присл., розм.
Підсил. до ма́ло; трішечки.
А чим же за таку милость [милість], не то щоб віддяковати [віддякувати], а щоб хоч мало-мало прислужитись? (Г. Квітка-Основ'яненко).
○ (1) Ма́ло-ма́ло не..., у знач. част. – ледве не..., ще трохи й...
З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло геть униз по дністровській долині, у хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви (М. Старицький);
Сахно обидва рази мало-мало не шубовснула у воду (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)