мало-помалу
МА́ЛО-ПОМА́ЛУ, присл., розм.
Те саме, що пома́лу 1, 2, 4; поступово, потроху.
Рустем, хоч молодший, мав вплив на свого товариша, той його слухав та мало-помалу втягався у роботу гуртка (М. Коцюбинський);
Мало-помалу вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський);
І мало-помалу хлопці без усякого примусу полюбили уроки праці, навчилися працювати і по металу, і по дереву (В. Нестайко);
Мало-помалу розкішна пиятика принесла свої результати. Присутні пожвавилися (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)