мало-мало
МА́ЛО-МА́ЛО, присл., розм. Підсил. до ма́ло; трошечки.
А чим же за таку милость, не то щоб віддяковати [віддякувати], а щоб хоч мало-мало прислужитись? (Кв.-Осн., VI, 1957, 667).
Ма́ло-ма́ло не… — ледве не…, ще трохи й…
З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло геть униз по Дністровській долині, у хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви (Стар., Облога.., 1961, 9);
Сахно обидва рази мало-мало не шубовснула у воду (Смолич, І, 1958, 46).
Словник української мови (СУМ-11)