мало

МА́ЛО, присл.

1. У невеликій кількості; небагато; протилежне багато.

Хто багато говорить, той мало творить (Номис);

[З лівого боку:] Довго балакав, та мало сказав!.. (М. Кропивницький);

Він знав дуже мало – тільки те, що стосувалося його взаємин із космонавтами (О. Бердник);

Як мало треба – лиш краплинку сонця лише тоненьку крихітку тепла для того щоб усе було собою (І. Андрусяк);

// Незначною мірою.

Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох, наче виплакав сльози над чужим горем (М. Коцюбинський);

Вечоріло, і пожежі над містом, мало помітні вдень, тепер наче розбухали (О. Гончар);

// рідко. Недовго, нетривалий час.

Пішов би я в Україну .. Там би я спочив хоч мало (Т. Шевченко);

Ми таки мало стояли в Неаполі (Леся Українка);

// Рідко, не часто.

Далеко, бачте, живу .. От через це я й мало бував в театрі (Панас Мирний);

Кипучу енергiю вiддавав народний просвiтитель улюбленiй справi. Мало тепер бував дома, а все обстежував школи, знайомився з побутом учителiв (І. Пільгук);

Коли проходили останнi засiдання Асамблеї, її стали зовсiм мало вiдвiдувати, а преса взагалi втратила до неї всякий iнтерес (О. Бердник);

Він знову сидів у темені, засвічуючи скіпку тільки для молитов. Багато плакав у тій темені, і сон мало скріпляв його повіки (Валерій Шевчук);

// у знач. неознач.-кільк. числ. Невелика кількість кого-, чого-небудь.

– О жінко! – каже Тиміш, – се в тебе десь огневі сльози! – Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала! (Марко Вовчок);

Хіба мало ходить на заробітки таких, як Данько? (О. Гончар);

Прийшлось мені там постояти та пошукати гроші. – Що ж, не хватило? Мало, мабуть, продали? – співчутливо спитала її сусідка (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. пред.

Пани [бессарабські] з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх [них] було землі багацько, а людей мало (І. Нечуй-Левицький).

2. Недостатньо, менше, ніж треба.

[Любов:] Ти мало любиш, ти мусиш, мусиш... умерти і я мушу тебе любити, бо я твоя, твоя! (Леся Українка);

Сірик Яків Петрович – 40 років. Учитель семирічки .. Вважає себе несправедливо ображеним: мало уваги (О. Довженко);

Наш листок згадувався з поганого боку. Мовляв, мало зважають на розвиток громадського тваринництва (В. Дрозд);

Батько розмовляв зi мною мало. Та все, що. вiн при менi казав, чогось глибоко западала в пам'ять (Р. Андріяшик);

// у знач. пред., чого і з інфін.

Голова велика, а розуму мало (Номис);

[Матушка гуменя:] Мало, сестри, Бога просити та молити. Треба і нам братам нашим на помочі стати (Панас Мирний);

// Означає недостатню інтенсивність ознаки, вираженої прикметником.

Вулиця мало цікава (М. Коцюбинський);

Згорбившись у сідлі, поринувши думками в написане, він [майор] був мало схожий в цей момент на суворого .. командира (О. Гончар).

Мала́ наді́я; Ма́ло (нема́) наді́ї див. наді́я;

Ма́ло (ле́две і т. ін.) не поло́пали зо́ смі́ху див. поло́пати¹;

Ма́ло (тро́хи, ле́две) не збожево́лів (збожево́ліла) див. збожево́літи.

○ (1) Ма́ло де, у знач. присл. – у небагатьох місцях;

(2) Ма́ло коли́, у знач. присл. – не часто, зрідка.

– А ти на музики не ходиш? – Мало коли (Леся Українка);

(3) Ма́ло того́ що, у знач. спол. – уживається для приєднання частини речення з додатковою інформацією;

(4) Ма́ло хто (кого́, кому́ і т. ін.), у знач. займ. – нечисленні, небагато (нечисленних, небагатьох і т. ін.).

Він боявсь лазарета, як пекла, бо з того лазарета мало хто вертався до казарм (І. Нечуй-Левицький);

Мало кому спалося в цю ніч (О. Гончар);

(5) Ма́ло що (чого́, чому́ і т. ін.):

а) (у знач. займ.) не зовсім, майже не.

Вибачай мені, що я так довго не писав до тебе, бо я тут мало що й винен (С. Руданський);

Одягнені однаково, однакових років, вони напочатку мало чим відрізнялися один від одного (І. Сенченко);

б) (у знач. присл.) усяке, різне, багато чого.

Ет, дурниці! Мало що люди плещуть! Замфір махнув рукою (М. Коцюбинський);

(6) Ма́ло [що] не..:

а) майже, майже повністю.

Гнуться мало що не до землі стрункі, білі берези (І. Франко);

Краде [мужик], та ще як краде! Мало що не все село панським лісом опалюється (М. Коцюбинський);

– Я прожив тут мало не двадцять років – всю свою молодість (О. Слісаренко);

б) можливо, навіть.

Хоч Тритузний і підозрює в Порфирові мало що не спільника браконьєрів.., але щодо Кульбаки, то все це тільки випадки та припущення (О. Гончар);

(7) Ма́ло яки́й (яко́го, яко́му і т. ін.), у знач. займ. – нечисленні, небагато (нечисленних, небагатьох і т. ін.).

Мало на яких [листах] була визначена дата, але Настя знала добре, коли був писаний кожний з тих листів (Леся Українка);

(8) Не ма́ло, у знач. присл.:

а) багато (про кількість чогось).

Вона любила пишне лудінє [одяг], і не мало десь піде грошей на шовкові хустки (М. Коцюбинський);

б) сильно, дуже (про ступінь вияву якоїсь дії).

Поки у чорній Івась сидів, розбираючи своє горе, Горпини серце не мало переболіло та перемучилося (Панас Мирний);

в) удосталь, досить.

Часу не мало було – ціле літо і осінь, – щоб перекласти тую решту віршів (Леся Українка).

◇ [Аж (ма́ло не)] рва́ти (де́рти, ску́бти) на собі́ (на голові́) воло́сся (чуб, чу́ба) див. рва́ти;

(9) [І] го́ря (нужди́) ма́ло, нема́ (нема́є) кому і без дод.:

а) хто-небудь не дуже переживає, не переймається з приводу чогось, задоволений усім; комусь добре.

– Зженеш нахабу [муху] з носа, а їй і горя мало – перейде на лоба (О. Ковінька);

Десь притуливсь на припічку [цвіркун], пригрівся – й горя мало (В. Мисик);

Чи будуть дощі іти, чи ні, йому [сотнику] нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г. Квітка-Основ'яненко);

А вони [наймички] – неначе їм і горя ніякого немає – гугнявим охриплим голосом перегукуються, жартують, усміхаються... (Панас Мирний);

б) хто-, що-небудь не звертає ні на що уваги, не реагує на щось; комусь, чомусь байдуже до чого-небудь.

– Усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало!.. (С. Васильченко);

Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, .. чи біла шия, чи довга коса: їй до сього нужди мало (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ввійшли у велику хату .. Шинкар не виходить, а Юдуну і нужди нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ма́ло ка́ші їв (ї́ла, ї́ли) / з'їв (з'ї́ла, з'ї́ли) див. ї́сти;

Ма́ло крізь зе́млю не провали́вся (провали́тися) див. прова́люватися;

Ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу) <�Ма́ло не поло́пати зо смі́ху > див. ло́пати¹;

(10) Ма́ло на рука́х не носи́ти (д) див. носи́ти;

Ма́ло не з'ї́сти див. з'їда́ти;

Ма́ло не тру́пом ляга́ти див. ляга́ти;

О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) див. о́ко¹;

Се́рце (се́рденько) як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] див. се́рце;

Уби́ти ма́ло див. убива́ти¹;

Як (ма́ло, тро́хи) не на ру́ках носи́ти див. носи́ти.