мало

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш (на поле), то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він (солдат) оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький). 3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив (директор) публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

(аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

(аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!.. (Семен (спокійно):) Не хвались! (М. Кропивницький). ма́ло дух з груде́й не ви́йде. Побігли ми… Біжимо, мало дух з грудей не вийде (Ю. Яновський).

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

(і) го́ря (нужди́) ма́ло кому і без додатка. 1. Хто-небудь не переживає з приводу чогось, задоволений усім; добре комусь. — Зженеш нахабу (муху) з носа, а їй і горя мало — перейде на лоба (О. Ковінька); Десь притуливсь на припічку (цвіркун), пригрівся — й горя мало (О. Мисик); Чи будуть дощі іти, чи ні, йому (сотнику) нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Хтось не звертає ні на що уваги; байдуже кому-небудь до чогось. — Усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало!.. (С. Васильченко); Що ж стоять, не скаржаться, мов горя мало! (Леся Українка); Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, .. чи біла шия, чи довга коса: їй до сього нужди мало (Г. Квітка-Основ’яненко).

ма́ло ка́ші з’їв. Дуже молодий, недосвідчений.— А я в бригаду вашу!..— Ще мало з’їла каші, іще рости, рости, Оленко, Бо зовсім ти маленька! (М. Стельмах); — Назару Івановичу ще рано таку відповідальність на себе брати, молодий ще, зелений, як кажуть, мало каші з’їв (Ю. Збанацький). ма́ло ква́су ви́пив. — Добрим наждаком треба тебе терти, хлопче... Чуба на лоба начесав, перстень носиш, а що з тебе в житті? Мало ще ти нашого квасу випив... (О. Гончар).

ма́ло крізь зе́млю не провали́вся. Хтось відчув великий сором, незручність у зв’язку з чимсь. Мало крізь землю не провалився хлопець, зиркнув на свої давно не миті, геть покраплені незаживаючими подряпинами ноги, постояв якусь мить остовпіло, а тоді враз чкурнув з сусідського городу (Ю. Збанацький). ма́ло крізь зе́млю провали́тися. (Галина:) Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (В. Собко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися (по́котом), не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло не з’ї́сти кого. Бути дуже лютим, розгніваним; накинутись на когось з лайкою, криком і т. ін. — Я її (Дарку) кликала, як добру, а вона мене мало не з’їла! (Леся Українка).

ма́ло не тру́пом ляга́ти. Дуже погано себе почувати; бути ледве живим. — Декому на морі від хитання зле робиться. Навіть дивувався: як то люди здорові й ситі мало не трупом лягають (І. Муратов).

ма́ло (що) не… Майже, майже повністю. Гнуться мало що не до землі стрункі, білі берези (І. Франко); Краде (мужик), та ще як краде! Мало що не все село панським лісом опалюється (М. Коцюбинський); — Я прожив тут мало не двадцять років — всю свою молодість (О. Слісаренко); // Можливо, навіть. Хоч Тритузний і підозрює в Порфирові мало що не спільника браконьєрів.., але щодо Кульбаки, то все це тільки випадки та припущення (О. Гончар).

носи́ти на рука́х кого. Дуже добре ставитися, виявляти велику прихильність, увагу до кого-небудь; потурати комусь у його бажаннях і примхах. Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський); — Може, краще майнути до Надійки, яку на руках носить чоловік? (М. Стельмах). тро́хи (ма́ло) на рука́х не носи́ти. Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять (Панас Мирний); — Коли б воно так було, як тоді до весілля, коли Княжевичі мало на руках її не носили (В. Кучер).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

уби́ти ма́ло кого. Уживається для вираження великого обурення з приводу поведінки або вчинку кого-небудь. (Юда:) Ні, не простив (Месія)! Я пригадав — він докорив мені. (Прочанин (перекривляє з огидою):) “Він докорив!” — Тебе убити мало! (Леся Українка).

хоч ґвалт (про́бі) кричи́. Уживається для вираження надзвичайно скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Часу не вистачає хоч ґвалт кричи (З усн. мови); (Бабуся:) Так її ж тепер до завтра не добудишся, хоч пробі кричи (І. Кочерга); Залишився під кінець самотнім, хоч пробі кричи (І. Сочивець). ма́ло не про́бі кричи́. Маланка мало не пробі кричала, щоб швидше ділили землю (М. Коцюбинський).