малоліток

МАЛОЛІ́ТОК, тка, ч.

Дитина; неповнолітній.

В селі тому вдова жила, А у вдови дочка росла І син малоліток (Т. Шевченко);

Іван Іванович ще малолітком Лишився сам – батьки поумирали (М. Рильський);

Малолітки, чим могли ми зарадити Надьці, яке зілля пригасило б, погамувало її дорослий біль? (О. Гончар);

Скільки дітей вимерло з голоду тільки в нашому селі. І ні один керівник навіть пальцем не ворухнув, аби отих беззахисних малоліток порятувати (П. Запаренко).

Значення в інших словниках

1. малоліток — малолі́ток іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. малоліток — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. малоліток — -тка, ч. Дитина; неповнолітній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. малоліток — МАЛОЛІ́ТОК (про дитину), МАЛОЛІ́ТКА розм., МАЛОЛІ́Т заст., НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ. Було то божеє село. В селі тому вдова жила, А у вдови дочка росла І син малоліток (Т. Шевченко); Нащо на горе вродила, Малоліткою женила (П.  Словник синонімів української мови
5. малоліток — Малолі́ток, -тка; -лі́тки, -тків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. малоліток — МАЛОЛІ́ТОК, тка, ч. Дитина; неповнолітній. В селі тому вдова жила, А у вдови дочка росла І син малоліток (Шевч., II, 1953, 249); Іван Іванович ще малолітком Лишився сам — батьки поумирали (Рильський, Урожай, 1950, 91).  Словник української мови в 11 томах
7. малоліток — Малоліток, -тка м. Малолѣтній, несовершеннолѣтній. А у вдови дочка росла і син малоліток. Шевч. 586.  Словник української мови Грінченка