маломаєтний

МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст.

1. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний.

Тим часом на трибунах, де глядачами були переважно простолюд, маломаєтне та безмаєтне дворянство, зчинилася бійка (О. Авраменко, В. Авраменко).

2. Незаможний, небагатий.

Полуботок не дав синам значних маєтностей, не дав великих посагів і двом старшим дочкам, які повиходили заміж за людей незначних, маломаєтних, покійна дружина докоряла за це Полуботкові (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. маломаєтний — маломає́тний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. маломаєтний — -а, -е, заст. 1》 Незаможний, небагатий. 2》 Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маломаєтний — НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає.  Словник синонімів української мови
4. маломаєтний — МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст. 1. Незаможний, небагатий. 2. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний. — У мене сусід є, — сказав Троєкуров, — маломаєтний грубіян (Пушкін, Дубр., перекл. Терещенка, 1937, 164).  Словник української мови в 11 томах