маломаєтний
МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст.
1. Незаможний, небагатий.
2. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний.
— У мене сусід є, — сказав Троєкуров, — маломаєтний грубіян (Пушкін, Дубр., перекл. Терещенка, 1937, 164).
Словник української мови (СУМ-11)