малоліття
МАЛОЛІ́ТТЯ, я, с.
Дитячий вік, вік підлітка; неповноліття.
– Лише юні етноси та марнолюбні душі жадають негайної слави. Слава – то свідоцтво малоліття (О. Бердник);
Користуючись їх [синів князя Романа] малоліттям, галицькі бояри намагалися захопити владу (з навч. літ.);
Баяніст з малоліття грає в ансамблях і оркестрах, займається і сольною діяльністю, і ансамблевою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)