малорухливий

МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, а, е.

Який рухається повільно; повільний.

Вона старалася, але ніяк не могла уявити собі лагідну, малорухливу тьотю Пашу на полі бою, під мінометним вогнем (С. Журахович);

Це були істоти цілком земного типу, але мали жовтогаряче забарвлення шкіри. Жінки були повні й лискучі, з довгим синьо-чорним волоссям. Чоловіки мляві, малорухливі (О. Бердник);

// Недостатньо рухливий.

Динаміка потужності дози зовнішнього опромінення в різні періоди для видів, які ведуть умовно нерухомий і малорухливий спосіб життя, змінюється неістотно (з наук. літ.);

Нашу красу пригнічують шкідливі звички: нікотин, надмір алкоголю, а також малорухливий спосіб життя і брак свіжого повітря (з газ.);

// Який характеризується незначним рухом.

Лише смеркало, поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і .. щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. малорухливий — малорухли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. малорухливий — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. малорухливий — -а, -е. Який рухається повільно; повільний. || Який характеризується незначним рухом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. малорухливий — ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙ розм. рідко, КВОЛИЙ розм., МАРУДНИЙ розм., МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. малорухливий — МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, а, е. Який рухається повільно; повільний. Вона старалася, але ніяк не могла уявити собі лагідну, малорухливу тьотю Пашу на полі бою, під мінометним вогнем (Жур., Опов.  Словник української мови в 11 томах