малорухливий

ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙ розм. рідко, КВОЛИЙ розм., МАРУДНИЙ розм., МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал.; ТИ́ХИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ (про річку, струмок — з повільною течією). Барж повільні каравани, І зачаровані лимани, І смутком виткані гаї — Все пропливає за кормою... (М. Нагнибіда); Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (І. Нечуй-Левицький); Високий рівень автоматизації сучасного виробництва зробив людину малорухливою (з журналу); Котиться й котиться дим... Блакитний, неспішний, він стелиться вусібіч низько (Є. Гуцало); Жерехи прудкі із сазанами і лящі ліниві золоті, і соми спокійні та уперті заходили... (І. Гончаренко); Коли навіть і поцілуються (актори) на кінець фільму, то й то якось знехотя, сонно-ледачі (О. Гончар); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Це було на далекому тихому Дінці (О. Досвітній); Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (переклад Лесі Українки). — Пор. 1. мля́вий.

Значення в інших словниках

1. малорухливий — малорухли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. малорухливий — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. малорухливий — -а, -е. Який рухається повільно; повільний. || Який характеризується незначним рухом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. малорухливий — МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, а, е. Який рухається повільно; повільний. Вона старалася, але ніяк не могла уявити собі лагідну, малорухливу тьотю Пашу на полі бою, під мінометним вогнем (С.  Словник української мови у 20 томах
5. малорухливий — МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, а, е. Який рухається повільно; повільний. Вона старалася, але ніяк не могла уявити собі лагідну, малорухливу тьотю Пашу на полі бою, під мінометним вогнем (Жур., Опов.  Словник української мови в 11 томах