мальовничо
МАЛЬОВНИ́ЧО, присл.
Те саме, що мальовни́че.
В долині я побачив селище – притулки красувалися на схилах гір мальовничо й вільно (О. Бердник);
Не встиг я оком зморгнути, як уже спали богатирським сном козаки, мальовничо розкинувшись у різних позах навколо догоряючого вогнища (В. Нестайко);
Світлиця виглядала пістряво й мальовничо, мов перська ясна матерія з усякими квітками (І. Нечуй-Левицький);
Він підійшов до закусочного столика, на якому було мальовничо розставлено великий шоколадний торт поруч із ананасом, прикрашеним паперовими квітами, і канделябри зі свічками (І. Роздобудько);
Цікаво було послухати, як Чайка мальовничо, з літературними зверненнями до своєї слухачки Талочки, описував свою втечу з Сибіру до Швейцарії (Д. Бузько);
Карапетьян .. почав оповідати свої фрагменти, нанизуючи їх на барвистий разок мальовничо й опукло (І. Багряний);
Дозорець коротко, але мальовничо розповів про подію над річкою (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)