мальовничість
МАЛЬОВНИ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Абстр. ім. до мальовни́чий.
Чималенька річка Чапалеофу надає місцині мальовничості (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Карпатська мальовничість і глушина – так ми уявляли собі ці місця до поїздки (із журн.);
Полиск оголених скель, барвисті яруси лісів, гірські виселки з вузькими й високими, як тереми, дерев'яними будинками трансильванців – все поєднувалось у картину, що вражала своєю казковою мальовничістю (О. Гончар);
Він захоплено розповідав про вигоди свого життя, про часті бенкети з дівчатами, яких принади вихваляв із п'яною мальовничістю (В. Підмогильний);
Мальовничість описів і гра барв засвідчують зіркість ока художника (І. Дзюба).
Словник української мови (СУМ-20)