мальок
МАЛЬО́К, лька́, ч.
Рибка, що недавно вийшла з ікри.
Он щука з темної вистрибує безодні, І срібний дощ мальків, дрібненьких, як овес, Біжить по рівняві хвилястій та холодній (М. Рильський);
На зелених сплесках ряботіли оглушені щуки, плітки, біліло і розтікалося шумовиння малька (М. Стельмах);
Сонце нагріло дерев'яну основу мосту, і вода в затишку вирувала од мальків (В. Дрозд);
– Отут Педро й усі мисливці ловлять рибу, – пошепки сказав він і, приготувавши спис, почав заглядати у воду. Але там, крім мальків, не було нічого (І. Білик);
// збірн. Мілька.
Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)