мамонт
МА́МОНТ, а, ч., палеонт.
Вид слона льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями, загнутими догори.
Гострим камінцем Накарбував [дикун] серед стіни в печері Якогось мамонта (М. Рильський);
Та тільки хто б на чому не спинився, яких припущень ми б не спорудили, – коли цим горам Київ ще й не снився, тут люди вже на мамонта ходили (Л. Костенко);
– Аж не віриться, що колись в епоху палеоліту, можливо, ось тут, на галявинці полювали на мамонтів, довгошерстих носорогів та зубрів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)