мамона
МАМО́НА, и.
1. ч. У деяких давніх народів Близького Сходу – бог багатства й наживи; у християнських текстах – злий дух, уособлення користолюбства.
Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Не можна разом служити Богу й мамоні, – відповів дід (І. Франко).
2. ж., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, обжерливість.
– У панів така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з'їдять (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)