мамона
МАМО́НА, и.
1. ч. У деяких давніх народів (сірійців та ін.) — бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах — злий дух, уособлення користолюбства.
— Не можна разом служити богу й мамоні, — відповів дід (Фр., IV, 1950, 195).
2. ж., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, обжерливість.
— У панів така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з’ядять (Стор., І, 1957, 196).
Словник української мови (СУМ-11)