мамона
мамо́на
-и.
1》 ч. У деяких давніх народів (сирійців та ін.) – бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах – злий дух, уособлення користолюбства.
Віддатися мамоні — не зупинятися ні перед чим, коїти злочини заради власного збагачення.
Поклоніння мамоні — жадоба до наживи, зажерливість.
2》 ж., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, зажерливість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови